Договір позички (безоплатного користування майном): правові засади та особливості

Позичка вважається однією з найстаріших цивільно-правових угод, відомих ще із часів римського права. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати іншій стороні (користувачеві) річ для користування протягом установленого строку. Правові засади такого правочину розглянемо у статті.

Відносинам безоплатного користування майном або позички присвячено гл. 60 Цивільного кодексу (далі – ЦК).

Позичку нерідко плутають із позикою, хоча ЦК чітко розрізняє ці види правовідносин та встановлює як основний критерій їх розмежування відповідні об’єкти таких договорів. Так, якщо за договором позики можуть передаватися лише гроші та речі, визначені родовими ознаками, об’єктом позички можуть бути лише індивідуально визначені неспоживні речі. Тим часом інша назва договору позички (яка на сьогодні в ЦК не використовується) – «договір безоплатного користування майном» саме й виражає основну його суть.

Слід зазначити, що ч. 3 ст. 827 ЦК поширює на договір позички норми гл. 58 ЦК, присвячені врегулюванню орендних відносин. Попри це, варто враховувати, що деякі правила, властиві орендним відносинам, для договору позички застосовуватися не можуть через суть самого договору, наприклад щодо плати за користування майном (ст. 762 ЦК).

Правову суть позички визначено у ч. 1 ст. 827 ЦК, згідно з якою за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати іншій стороні (користувачеві) річ для користування протягом установленого строку. Розглянемо більш детально законодавче визначення позички, оскільки це сприяє розумінню її особливостей.

Безоплатність є основною ознакою позички, яка і відрізняє позичку від оренди. Однак варто пам’ятати, що користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. Тому, укладаючи договір позички, слід прямо зазначати в ньому умову про безоплатність користування річчю, яка надається в позичку. В іншому разі такі відносини можуть бути визнані орендними.