Реорганізація та ліквідація бюджетної установи: юридичні аспекти

Процеси децентралізації та реформування органів влади зумовлюють необхідність здійснення процедури реорганізації або ліквідації бюджетних установ відповідного рівня. Пропонуємо ознайомитися з основними законодавчими нормами, які регулюють реорганізацію та ліквідацію, особливостями її проведення та оформлення на різних етапах.

Загальні положення щодо припинення бюджетної установи

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу до бюджетних установ належать органи державної влади, місцевого самоврядування, а також створені ними в установленому порядку організації, що повністю утримуються за кошти відповідного державного чи місцевого бюджету.

Правовою основою для здійснення реорганізації та ліквідації бюджетних установ – центральних органів державної виконавчої влади (далі – ЦОВВ) є п. 9¹ ст. 116 Конституції України, згідно з яким КМУ уповноважений утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону міністерства та інші ЦОВВ, чинячи в межах коштів, передбачених на їх утримання.

Зазвичай більшість бюджетних установ наділені статусом юрособи. Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу (далі – ЦК) припинення юрособи здійснюється шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Така сама норма щодо порядку припинення міститься і в ч. 5 ст. 5 Закону від 17.03.11 р. № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади».

Щодо ліквідації, реорганізації, перепрофілювання установ, організацій, заснованих на комунальній власності відповідної територіальної громади, то відповідно до п. 30 ст. 26 Закону від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» це є винятковою компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Утім, за загальним правилом, відповідно до ст. 110 ЦК юрособа ліквідується в таких випадках:

• за рішенням її учасників або органу юрособи, уповноваженого на це установчими документами, серед іншого й у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юрособу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
• за рішенням суду про ліквідацію юрособи через допущені під час її створення порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юрособи або відповідного органу державної влади;
• за рішенням суду про ліквідацію юрособи в інших випадках, установлених законом, – за позовом відповідного органу державної влади.

Однак, якщо йдеться про ліквідацію бюджетних установ, то вона може здійснюватися не за всіма цими підставами. Найчастіше підставою для проведення реорганізації або ліквідації бюджетних установ є рішення органів, до сфери управління яких належать ці установи.

Орган, що прийняв рішення про припинення бюджетної установи, повинен призначити відповідну комісію (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову такої комісії та встановити порядок і строк заявлення кредиторами вимог до юрособи – бюджетної установи, що припиняється. Виконання функцій комісії із припинення бюджетної установи може бути покладено на орган її управління (ч. 3 ст. 105 ЦК). До комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами бюджетної установи, зокрема представлення її у відносинах із третіми особами.

Слід зазначити, що зазвичай процедуру реорганізації та ліквідації передбачено в установчих документах (положеннях) бюджетної установи (організації). Вона передбачає такі етапи, як прийняття рішення про реорганізацію, ліквідацію, утворення комісії з реорганізації (ліквідації), порядок, строки та умови проведення реорганізації, ліквідації тощо.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ та перетворення) бюджетної установи

У разі реорганізації юросіб (у т. ч. і бюджетних установ) їх майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Зокрема, у разі злиття всі майнові права та обов’язки кожного суб’єкта переходять до установи, яка утворилася внаслідок такого злиття; у разі приєднання однієї або кількох установ до іншої, до останньої переходять усі майнові права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання.

У разі поділу установи всі її майнові права та обов’язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожної нової установи (організації), утвореної внаслідок такого поділу. У разі виділення однієї або кількох нових установ до кожної з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права та обов’язки реорганізованого суб’єкта.

Уповноважений орган, що ухвалив рішення про припинення юрособи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу та перетворення), зобов’язаний протягом 3 робочих днів із дати ухвалення такого рішення письмово повідомити орган, що здійснює держреєстрацію.

Також уповноважений орган повинен здійснити підготовку проєкту щодо внесення змін до установчих документів (положень) бюджетної установи, в якій здійснюється реорганізація. Відповідно до положень ч. 3 ст. 111 ЦК комісія з реорганізації здійснює заходи із закриття рахунків установи як у банківських установах, так і в органах Держказначейства. Остаточне завершення документального оформлення реорганізації відбувається за умови державної реєстрації припинення бюджетної установи (день унесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення згідно зі ст. 104 ЦК і є днем припинення) та держреєстрації змін до установчих документів правонаступника бюджетної установи, яка була реорганізована відповідним чином.

Важливим аспектом реорганізації бюджетної установи є питання скорочення чисельності працівників та штату, яке, здебільшого, матиме місце. У будь-якому разі воно має розв’язуватися з неухильним дотриманням усіх вимог трудового законодавства, починаючи із прийняття рішення щодо такого скорочення, його документального оформлення, здійснення процедури повідомлення працівників, посади яких скорочують, а також інформування Державної служби зайнятості. Звільнення працівників із роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП здійснюється в разі реорганізації, яка супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у складі державних та комунальних бюджетних установ за посадами, спеціальностями.

Слід зазначити, що реорганізація бюджетної установи не завжди пов’язана зі звільненням працівників. Однак під час такої процедури можливе припинення трудових відносин із підстав, передбачених:

• ст. 38 КЗпП – звільнення за власним бажанням;
• п. 1 ст. 36 КЗпП – звільнення за згодою сторін;
• п. 5 ст. 36 КЗпП – звільнення у зв’язку з переведенням до іншої установи.

Тож кожному працівникові, посада якого скорочується або перейменовується, обов’язково має бути запропоновано переведення на іншу роботу за відповідною спеціальністю, а за її відсутності та якщо є вільна вакансія за іншою посадою – інша робота.

Ліквідація бюджетної установи

Оскільки засновниками бюджетних установ є держава або органи місцевого самоврядування, процес їх ліквідації може бути довготривалим та клопітким. Як уже зазначалося, процес ліквідації бюджетної установи починається із прийняття компетентним органом відповідного рішення. На період ліквідації установи повноваження щодо управління її справами переходять до ліквідаційної комісії. З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про рішення уповноваженого органу щодо ліквідації юрособи – бюджетної установи ліквідаційна комісія зобов’язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення наявної дебіторської заборгованості такої установи та письмово повідомити кожного з боржників про її припинення (ліквідацію).

Проведення інвентаризації в разі ліквідації бюджетної установи є обов’язковим (п. 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.14 р. № 879). У такому разі проводиться суцільна інвентаризація, під час якої охоплюються всі види зобов’язань та всі активи установи незалежно від їх місця перебування, серед іншого й предмети, які передано в оренду або які перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану.

Водночас ліквідаційна комісія вживає заходів щодо інвентаризації майна не лише установи, що ліквідується, але й майна її філій та представництв, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Також на ліквідаційну комісію покладається обов’язок ужити заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юрособи – бюджетної установи (філій, представництв) за наявності таких, та відповідно до законодавства про працю здійснення процедури звільнення працівників установи, що ліквідується. Щодо останнього, то таке звільнення здійснюється на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Також під час ліквідації бюджетної установи ліквідаційна комісія здійснює заходи щодо закриття рахунків, відкритих у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків із кредиторами під час процедури ліквідації.

Бюджетна установа має закрити рахунки в Державній казначейській службі. Для цього до територіального органу Держказначейства подаються такі документи:

• копія рішення відповідного органу про ліквідацію бюджетної установи, засвідченого нотаріально або відповідним органом державної влади, який прийняв таке рішення;
• картка зі зразками підписів і відбитка печатки та перелік рахунків, якими можуть розпоряджатися зазначені в картці особи, у двох примірниках. До цієї картки включаються зразки підписів ліквідатора (уповноважених членів ліквідаційної комісії) і відбитка печатки клієнта, що ліквідується.

Рахунки, які використовувались для проведення ліквідаційної процедури, закриваються на підставі заяви ліквідатора про закриття рахунка. Детальну процедуру закриття рахунків бюджетних установ у Держказначействі регламентовано Порядком відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Мінфіну від 22.06.12 р. № 758.

Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, пов’язані з діяльністю установи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією в установленому порядку.

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, ЄСВ, страхових коштів до ПФУ, фондів соцстрахування ліквідаційна комісія має забезпечити своєчасне надання податковим органам та ПФУ, ФСС відповідних документів, зокрема первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. Водночас до моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія повинна складати та подавати до податкових органів, ПФУ та ФСС звітність за останній звітний період.

Після закінчення строку пред’явлення вимог кредиторами ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна бюджетної установи, яка ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується органом, що ухвалив рішення про ліквідацію юрособи – бюджетної установи.

Документи, що підлягають обов’язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам. Ліквідаційна комісія забезпечує подання держреєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення (ліквідації) юрособи – бюджетної установи в установлений законом строк.