Підвищення кваліфікації та атестації педагогічних працівників

Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п’ять років, крім випадків, передбачених законодавством.

За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються або підтверджуються кваліфікаційні категорії, присвоюються педагогічні звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України.

ЦК Профспілки працівників освіти і науки України

ЛИСТ

від 28.07.2021 р. № 86-з

Щодо підвищення кваліфікації та атестації педагогічних працівників

Витяг

ЦК Профспілки працівників освіти і науки України розглянув звернення щодо підвищення кваліфікації та атестації педагогічних працівників і повідомляє наступне.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про освіту» атестація педагогічних працівників – це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників.

Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п’ять років, крім випадків, передбачених законодавством.

За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються або підтверджуються кваліфікаційні категорії, присвоюються педагогічні звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України.

Положення про атестацію педагогічних працівників затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Таке Положення затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 06.10.2010 р. № 930 «Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників».

Відповідно до статті 59 Закону «Про освіту» професійний розвиток педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання.

Підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо).

Підвищення кваліфікації є необхідною умовою атестації педагогічного працівника.

Порядки підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, включаючи порядок оплати, умови і порядок визнання результатів підвищення кваліфікації, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про повну загальну середню освіту» кожен педагогічний працівник зобов’язаний щороку підвищувати свою кваліфікацію відповідно до Закону України «Про освіту» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника протягом п’яти років, яка оплачується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, не може бути меншою за 150 годин.

Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №  800 «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників».

Пунктом 6 Порядку установлено, що окремі види діяльності педагогічних працівників, зазначені у пункті 26 цього Порядку, можуть бути визнані як підвищення кваліфікації.

Відповідно до пункту 26 Порядку окремі види діяльності педагогічних працівників (участь у програмах академічної мобільності, наукове стажування, самоосвіта, здобуття наукового ступеня, вищої освіти) можуть бути визнані як підвищення кваліфікації відповідно до цього Порядку. Такі зміни до абзацу першого пункту 26 внесено постановою Кабінету Міністрів України № 1133 від 27.12.2019.

Процедура зарахування окремих видів діяльності, їх результатів та обсяг підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів вищої освіти визначаються педагогічними радами відповідних закладів освіти.

Пунктом 30 Порядку встановлено, що здобуття першого (бакалаврського), другого (магістерського) рівня вищої освіти, третього (освітньо наукового/освітньо-творчого) рівня або наукового рівня вищої освіти вперше або за іншою спеціальністю у межах професійної діяльності або галузі знань визнається як підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Тобто підвищення кваліфікації є однією з умов атестації педагогічних працівників, а саме визнання їх такими, що відповідають чи не відповідають займаній посаді.

Для присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії під час атестації за відповідною педагогічною посадою передбачено вимогу щодо рівня здобутої освіти.

Зокрема, пунктом 4.1 Типового положення № 930 установлено, що атестація на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційних категорій проводиться щодо вчителів та викладачів усіх спеціальностей, а також щодо вчителів-дефектологів, методистів, вихователів, вихователів-методистів, соціальних педагогів, практичних психологів, логопедів, вчителів-логопедів, завідувачів логопедичними пунктами, педагогів-організаторів, концертмейстерів, художніх керівників, музичних керівників, інструкторів з фізкультури, праці та слухових кабінетів, які мають вищу педагогічну або іншу вищу освіту за освітньо – кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Відповідно до пункту 4.11 Типового положення педагогічним працівникам, які не мають повної вищої освіти, а також керівникам гуртків, майстрам виробничого навчання, культорганізаторам, акомпаніаторам та іншим зазначеним у цьому пункті педпрацівникам, незалежно від рівня здобутої ними освіти за результатами атестації встановлюються тарифні розряди.

Згідно з додатком 6 до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» учителям усіх спеціальностей, викладачам, вихователям та іншим педагогічним працівникам, зазначеним у цьому додатку, які не мають кваліфікаційних категорій, ставки заробітної плати та посадові оклади установлюються як фахівцям на рівні 10-11 тарифних розрядів.

При цьому тим фахівцям, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра (до введення в дію Закону України «Про освіту» – вищу освіту), установлюється 11 тарифний розряд.

Фахівцям, які не мають освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста (до введення в дію Закону України «Про освіту» – середньої спеціальної освіти), установлюється 10 тарифний розряд.

Тому фахівцям, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста чи бакалавра, установлюється 10 або 11 тарифний розряд.

Голова Профспілки 

Г.Ф. Труханов