Лист МОН: про застосування мовного законодавства у сфері освіти

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/19899-25 від 24 вересня 2025 року

Про застосування мовного

законодавства у сфері освіти

Міністерство освіти і науки України розглянуло звернення Громадської організації «Червоний Губер» від 07.09.2025 № 063/AP/Sep25/25141/CHG (вх. від 08.09.2025 № К-9963/0-25) щодо застосування мовного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Міністерство освіти і науки України відповідно до статті 19 Конституції України діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 10 Конституції України встановлює, що державною мовою є українська мова. Звертаємо увагу, що відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630, тлумачення Конституції Україні не належить до повноважень Міністерства освіти і науки України. Офіційне тлумачення частини першої статті 10 Конституції Україні надано в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/99 від 14.12.1999:

«Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.».

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов'язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенції державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом України «Про освіту», а також спеціальними законами: Законом України «Про дошкільну освіту», Законом України «Про повну загальну середню освіту», Законом України «Про професійну освіту», Законом України «Про фахову передвищу освіту», Законом України «Про вищу освіту».

Згідно з абзацом першим частини першої статті 7 Закону України «Про освіту» мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою.

Відповідні норми встановлені і в спеціальних законах, зокрема в статті 7 Закону України «Про дошкільну освіту», статті 5 Закону України «Про повну загальну середню освіту», статті 13 Закону України «Про професійну освіту», статті 46 Закону України «Про фахову передвищу освіту», статті 48 Закону України «Про вищу освіту».

Застосування мов у закладах освіти визначається також Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Частина перша статті 21 цього Закону визначає, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою. Частина дев'ята цієї статті зазначає, що особливості використання мов в окремих видах та на окремих рівнях освіти визначаються спеціальними законами.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків зобов'язані, зокрема керівники закладів освіти всіх форм власності, педагогічні, науково-педагогічні і наукові працівники, крім іноземців чи осіб без громадянства.

Підпункт шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» визначає, що освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

В деяких спеціальних законах визначення освітнього процесу деталізується. Так, згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про повну загальну середню освіту» освітній процес у закладах освіти спрямовується на виявлення та розвиток здібностей та обдарувань особистості, її індивідуальних здібностей, досягнення результатів навчання, прогресу в розвитку, зокрема формування і застосування відповідних компетентностей, визначених державними стандартами. Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про вищу освіту» освітній процес - це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, що провадиться у закладі вищої освіти (науковій установі) через систему науково-методичних і педагогічних заходів та спрямована на передачу, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей у осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості.

Отже, з урахуванням визначення законодавством освітнього процесу та вимог статті 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» при реалізації заходів, що є складовими освітнього процесу та спрямовані на досягнення його мети, зокрема у виховній, позакласній роботі, керівники закладів освіти всіх форм власності, педагогічні, науково-педагогічні і наукові працівники мають використовувати державну мову.

Інформуємо, що питання застосування державної мови в освітньому процесі перебуває на контролі Міністерства освіти і науки України. Державною службою якості освіти України періодично проводиться моніторинг організації освітнього процесу, зокрема моніторинг щодо забезпечення функціонування державної мови в освітньому процесі, з результатами якого можна ознайомитися за посиланням https://sqe.gov.ua/trivaie-chetvertiy-rik-realizacii-proie/.

Установчі документи, положення про організацію освітнього процесу, зокрема закладів вищої, фахової передвнщої освіти можуть встановлювати додаткові вимоги щодо використання державної мови учасниками освітнього процесу.

Водночас чинною редакцією Закону України «Про освіту» не охоплюється питання мови, якою Взаємодіють учасники освітнього процесу поза його формальними межами. З метою ефективного формування україномовного середовища в умовах протистояння країні-агресору, підвищення мотивації здобувачів та інших учасників освітнього процесу спілкуватися українською мовою у Верховній Раді України зареєстровано проєкт Закону України про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо забезпечення створення українськомовного освітнього середовища в закладах освіти (212086 від 01.10.2024). При цьому законопроєкт закріплює випадки, які не вважаються порушенням обов'язку створювати для здобувачів освіти українськомовне освітнє середовище: навчання, поряд із державною мовою, мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, чи корінного народу тощо.

 Стаття 22 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» встановлює, що мовою науки в Україні є державна мова.

Щодо використання у наукових працях джерсл інформації країн-агресорів, зокрема тих, що опубліковані мовою агресора чи створені на території держави-агресора, необхідно зазначити наступне.

19 червня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2299-ІХ «Про припинення дії Угоди між Урядом України та урядом російської федерації про науково-технічне співробітництво». вчинену 27 серпня 1996 року та ратифіковану Законом України від 16 січня 1998 року.

Зазначений Закон України спрямований на захист національних інтересів України та національної безпеки України. а також повністю припиняє співпрацю між міністерствами освіти, науково-дослідними установами, науковими організаціями та товариствами, закладами вищої освіти та підприємствами тощо.

Крім того, 30 листопада 2023 року відбулося засідання Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, на якому були затверджені Рекомендації щодо припинення (обмеження) використання джерел інформації держави-агресора в наукових публікаціях (далі - Рекомендації).

Зазначені Рекомендації не накладають заборону на використання джерел інформації держави-агресора в наукових публікаціях, а є стичними принципами, які мають застосовувати науковці під час проведення досліджень й оприлюдненні їх результатів. При проведенні досліджень та оприлюдненні їх результатів Рекомендації пропонують керуватися принципом «здорового глузду», ураховувати прагнення української законотворчої спільноти, унормувати розрив усіх відносин з державам-агресорами, застосовувати підхід незворотності до використання у дослідженнях вищезазначених джерел. (детальніше з Рекомендаціями з можна ознайомитись за посиланням: https://bit.ly/3T8iKiW).

Щодо доцільності обмеження використання джерел і здобутків наукової діяльності вчених з інших країн, визнаних Верховною Радою України державами-агресорами або державами окупантами, висловлюємо застереження про негативний вплив від таких обмежень для українських вчених. Обмеження на використання ними праць, зокрема, і багатьох публікацій у наукових виданнях. що індексуються бібліографічними, реферативними базами даних Scopus та/або Web of Science, інших наукових праць, унеможливлять використання окремих джерел наукової інформації. яка може бути використана для об'єктивного проведення досліджень за окремою тематикою.

Стосовно використання джерел, опублікованих мовою держави-агресора, необхідно зазначити, що відповідно до розділу І Вимог до оформлення дисертації, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2017 року № 40, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 3 лютого 2017 р. за № 155/30023, дисертація може бути підготовлена іншою мовою, пов'язаною з предметом дослідження. Варто зауважити, що оприлюднення наукових результатів російською мовою не спростовує того факту, що це є надбанням української науки, оскільки ці результати одержані українськими вченими. Щодо використання джерел, опублікованих в державі-агресорі, вважаємо, що це буде виправданим з таких підстав - з метою наукових досліджень, зміст яких пов'язаний з вивченням держави-агресора та аналізом явищ, що в ній відбуваються, за умови, що такі джерела не містять антиукраїнської пропаганди, просування ідеології «русского міра», та за умови, що такі джерела містять вагомі наукові результати у відповідній галузі знань (науки).

В умовах повномасштабної війни, яку веде рф проти України, важливим є припинення контактів з російськими вченими та установами, які проводять дослідження, з огляду на те, що російська наука працює для розвитку науково-технічного потенціалу держави-агресора. Так само важливо обмежити доступ російських вчених до джерел наукової інформації. Натомість доцільність обмеження використання українськими вченими результатів наукових досліджень є вкрай сумнівною, оскільки обмеження не мають створювати негативного впливу на розвиток науки в Україні.

Заступник Міністра                                                                        Микола Трофименко