Як діяти, якщо ваш працівник – волонтер

Законодавство  України про працю не передбачає додаткових пільг та гарантій для працівників, що поєднують роботу з волонтерською діяльністю.

Водночас роботодавець не обмежений у правах щодо встановлення додаткових, порівняно із законодавством пільг і гарантій таким працівникам.

Така можливість прямо передбачена статтею 9-1 КЗпП. Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Також слід мати на увазі, що ст. 7 Закону “Про колективні договори й угоди” допускає можливість внесення в колективні договори умов, що поліпшують становище працівників порівняно з законодавством (надають додаткові трудові і соціально-побутові пільги працівникам, а також додаткові гарантії). Такі умови колективних договорів є чинними і обов’язковими до виконання.

Для уникнення складнощів між сторонами трудового договору (працівником і роботодавцем) і  між членами трудового колективу (щодо нерівного ставлення до працівників волонтерів і неволонтерів) оптимальним рішенням буде встановлення відповідних гарантій для працівників, що поєднують роботу із  волонтерською діяльністю згідно із Законом України «Про волонтерську діяльність». в колективному договорі.

З огляду на те, що волонтери це велика підтримка громадян, які потребують допомоги, Збройних сил України, роботодавцям доцільно сприяти своїм працівникам-волонтерам.

До того ж багато роботодавців  співпрацюють із волонтерськими організаціями, з якими встановлені договірні відносини щодо реалізації спільних проектів.

В колективному договорі, або в трудовому договорі між працівником і роботодавцем можуть бути передбачені наступні гарантії для працівників волонтерів:

•  надання додаткових вільних від роботи днів  при збереженні повної тривалості робочого часу на безперервно діючих підприємствах (цехах, дільницях) аби працівник не втрачав  у заробітній платі. Це можна зробити за рахунок збільшення тривалості роботи в окремі дні де застосовується підсумований облік робочого часу ( ст. 61 КЗпП);
•  запровадження скороченої тривалості робочого часу за рахунок власних коштів роботодавця для працівників-волонтерів ( ст. 51 КЗпП);
•  встановлення неповної тривалості робочого часу ( дня, тижня) ( ст. 56 КЗпП);
•  введення гнучкого режиму робочого часу ( стаття 60 КЗпП);
•  надання додаткових днів відпусток, крім передбачених законодавством про працю, за рахунок коштів роботодавця.

Перспективним є визначення соціальними партнерами у колективному договорі заходів щодо підвищення продуктивності праці із одночасним скороченням тривалості робочого часу . Слід нагадати, що, наприклад, у Нідерландах  середньостатистична тривалість робочого тижня — 27 годин.  При цьому голландські підприємства все частіше переходять на чотириденку, а середній робочий день жителя цієї країни триває 7 годин 30 хвилин.

35 годин триває робочий тиждень в Ірландії і Франції.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, роботодавцям, що сповідують принципи соціальної відповідальності,  доцільно спільно працівниками, їх організаціями  обговорити  надання  гарантій і компенсацій співробітникам, що поєднують роботу із волонтерською діяльністю  та визначити загальні правила і порядок їх надання у колективних договорах  і угодах.

Пільги від роботодавця працівникам-волонтерам повинні надаватись з урахуванням конкретних умов виробничої і комерційної діяльності під час дії воєнного стану із дотриманням розумного балансу між інтересами виробництва і працівника, що має бажання бути волонтером.

https://smu.dsp.gov.ua