Аліменти на повнолітніх сина, дочку: коли виникає такий обов’язок

Сімейний кодекс України (далі – СК) встановлює обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180).

Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (стаття 181 СК).

Проте не завжди після досягнення дитиною повноліття припиняється обов’язок батьків утримувати її. Законодавство передбачає випадки, коли надання матеріальної підтримки продовжується і після 18 років.

Підстави для цього визначені главою 16 СК.

1. Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни – особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (стаття 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

Потрібно зазначити, що батьки не будуть зобов’язані утримувати повнолітню дитину, якщо вони самі є непрацездатними та потребують допомоги або якщо їхній заробіток не дозволяє їм здійснювати утримання.

У разі ухилення від сплати аліментів, дитина або той із батьків, з яким вона проживає, можуть звернутися до суду для їх стягнення.

2. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (стаття 199 СК).

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 (далі – Постанова) обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів:

•  досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
•  продовження ними навчання;
•  потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі;
•  наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв’язку з цим стягуються аліменти.

Необхідно зазначити, що згідно з п. 15 Постанови стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з підстав, передбачених статтями 198, 199 СК, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою.

Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу (частина перша статті 200 СК).

Згідно з вказаною статтею при визначенні розміру аліментів суд враховує:

•  стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
•  стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
•  наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
•  інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (частина друга статті 200 СК).

Місце пред’явлення позову

Згідно зі статтею 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, статтею 28 ЦПК встановлено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (стаття 196 СК).
Міністерство юстиції України

Судова влада України