Особливості договору про надання благодійної допомоги (пожертви)

Бюджетні установи мають право отримувати від юридичних чи фізичних осіб благодійну допомогу (пожертву) за визначеними законодавством правилами. Однак документальне оформлення відносин між ними викликає запитання як у благодійників, так і в отримувачів допомоги. Одним із шляхів їх розв’язання є укладення відповідного договору, яким узаконюється передавання та прийняття благодійної допомоги (пожертви). Розглянемо нюанси складання такого договору.

Нагадаємо, що загальні засади благодійної діяльності в Україні визначено Законом від 05.07.12 р. № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі – Закон № 5073). Цей документ визначає благодійну діяльність як добровільну особисту або майнову допомогу, яка не передбачає отримання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації від імені або за дорученням бенефіціара (одержувача благодійної допомоги).

Основною рисою благодійної діяльності є те, що особа добровільно надає допомогу й не отримує за це будь-якого прибутку. В іншому разі це не є благодійною діяльністю.

Перелік бюджетних установ – отримувачів благодійних (добровільних) внесків та пожертв від юридичних та фізичних осіб – наведено в Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами та закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування, затвердженому постановою КМУ від 04.08.2000 р. № 1222. Хто належить до таких установ, видно з назви документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 5073 безоплатне передання благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення визначених заздалегідь цілей благодійної діяльності є благодійною пожертвою. Тобто в договорі пожертви обов’язково має бути вказано цільове використання благодійної допомоги. Інакше безоплатне передання допомоги за договором може бути розцінене як звичайний договір дарування, що в деяких випадках призведе до визнання таких договорів дарування недійсними.

Поняття договору пожертви визначається ст. 729 Цивільного кодексу (далі – ЦК). Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, визначеним ч. 1 ст. 720 ЦК, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Сторонами в договорі пожертви можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава та територіальні громади. У договорі сторони позначаються як «Благодійник» та «Бенефіціар».