Приобретение и передача средств индивидуальной защиты в рамках местной программы государственным учреждениям

Любые мероприятия программ, финансируемых из местного бюджета, должны соответствовать требованиям Кодекса и нормативно-правовых актов, принятых в его исполнение.

Осуществление расходов на выполнение программ, по которым решением соответствующего совета заказчиком/исполнителем работ определено распорядителя средств государственного бюджета, возможно только путем передачи соответствующих бюджетных ресурсов местного бюджета государственному бюджету в виде межбюджетного трансферта.

Міністерство фінансів України

лист від 09.11.2020 р. № 05210-14-2/34229

Міністерство фінансів України розглянуло <…> звернення <…> про надання роз’яснення щодо можливості придбання органом місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевих бюджетів засобів індивідуального захисту (маски, антисептики) та передачі в рамках місцевої програми державним установам, зокрема місцевим відділам поліції та державним пожежно-рятувальним частинам, і повідомляє.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України (далі — Кодекс) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Відповідно до статті 7 Кодексу одним з основних принципів бюджетної системи України є принцип самостійності. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети.

Статтею 82 Кодексу визначено категорії видатків залежно від їх функціональних призначень. Розмежування видатків між бюджетами визначено у статтях 87, 89–91 Кодексу.

Так, згідно зі статтею 87 Кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на державне управління, судову владу, національну оборону (крім заходів та робіт з мобілізаційної підготовки місцевого значення), правоохоронну діяльність, забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій (крім заходів, визначених пунктом 16 частини першої статті 91 Кодексу), забезпечення функціонування установ та закладів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, органів цивільного захисту, які перебувають у державній власності, а також видатки на державні програми громадського здоров’я та заходи боротьби з епідеміями.

Частиною другою статті 85 Кодексу визначено, що органи місцевого самоврядування повинні забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89–91 Кодексу та законом про Державний бюджет України.

Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату або за рішенням Кабінету Міністрів України.

Перелік захищених статей видатків визначено статтею 55 Кодексу.

Періодичність, структура та терміни подання звітності про бюджетну заборгованість визначаються Казначейством відповідно до вимог, встановлених статтями 58–61 та 80 Кодексу.

Статтею 143 Конституції України, статтями 26, 43 Закону та статтею 91 Кодексу визначено, що місцеві ради можуть затверджувати програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільові програми з інших питань місцевого самоврядування та інші програми, пов’язані з виконанням власних повноважень, та контролювати їх виконання.

Будь-які заходи програм, що фінансуються з місцевого бюджету, повинні відповідати вимогам Кодексу та нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання.

Здійснення видатків на виконання програм, за якими рішенням відповідної ради замовником/виконавцем робіт визначено розпорядника коштів державного бюджету, можливо лише шляхом передачі відповідних бюджетних ресурсів місцевого бюджету державному бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Водночас зазначаємо, що відповідно до частини другої статті 1 Конституції України органи державної влади та органи місцевої самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Міністерство фінансів України висловлює вдячність за звернення та готовність до подальшої співпраці.

Перший заступник Міністра 
Д. Улютін