Штатний розпис – необов’язкова корисність для роботодавця-фізособи
Роботодавці діляться на юросіб (підприємства, установи, організації) і фізосіб. Проте після проходження процедури держреєстрації фізособа набуває статусу підприємця, не втрачаючи при цьому статусу звичайної фізособи.
Працівники, наймаючись до майбутнього роботодавця (юрособи або фізособи), укладають з ним трудовий договір відповідно до ст. 21 КЗпП, а також зобов'язуються виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, що діють у роботодавця.
У зв'язку із цим роботодавець-фізособа, так само, як і роботодавець-юрособа, повинен вести кадрову документацію: оформляти локальні акти, укладати договори в письмовій формі, вести трудові книжки працівників, вести табелі обліку робочого часу тощо.
Проте чинним законодавством не передбачене обов'язкове складання штатного розпису роботодавцем-фізособою. Цей документ роботодавець-фізособа може складати добровільно, щоб йому було зручно знаходити і використовувати потрібну інформацію: місяць підвищення окладу, розмір фонду оплати праці, наявність вакансій тощо.
Якщо ж роботодавець-фізособа не складатиме штатний розпис, то він може приймати на роботу співробітників на підставі трудового договору, дотримуючи вимоги чинного законодавства.
Крім того, фізособа-підприємець може укласти з фізособою договір цивільно-правового характеру для виконання певної роботи (надання послуги). І тоді на цю фізособу поширюватимуться не норми трудового законодавства, а тільки норми Цивільного кодексу.
Коментарі до матеріалу