Подписывайся на информационную страховку бухгалтера
Подписаться

Предоставление доступа к элементам инфраструктуры объектов электроэнергетики

19.03.2020 203 0 0

Для целей налогообложения НДС стоимость операции по предоставлению доступа к элементам инфраструктуры объектов электроэнергетики на таможенной территории Украины является операцией по поставке услуг, которая является объектом налогообложения налогом на добавленную стоимость


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 03.03.2020 р. № 898/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операції із надання доступу до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури, зокрема, об'єктів електроенергетики регулюються Законом України від 07 лютого 2017 року № 1834-VIII «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» (далі - Закон № 1834).

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону № 1834 під поняттям доступу до інфраструктури об'єкта доступу розуміється право замовника на користування елементами інфраструктури об'єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій відповідно до законодавства та на підставі договору з доступу.

Власник (володілець) інфраструктури об'єкта доступу - це фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об'єкта доступу або окремі її елементи.

Замовник доступу до інфраструктури об'єкта доступ - суб'єкт господарювання (оператор, провайдер телекомунікацій або уповноважена ним особа), який звернувся чи має намір звернутися до власника інфраструктури об'єкта доступу із запитом про надання доступу до конкретного елемента інфраструктури об'єкта доступу або який уклав договір з доступу.

Договір з доступу - це договір, укладений згідно з законодавством між власником інфраструктури об'єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об'єкта доступу з метою користування нею або її елементами для забезпечення можливості надання телекомунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами, з урахуванням умов, визначених Законом № 1834.

Згідно з підпунктом 2 пункту 7 статті 17 7 Закону № 1834 розмір плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об'єкта доступу згідно з методикою визначення плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з Законом № 1834, і не може перевищувати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів електроенергетики - 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об'єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць.

Методика визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики затверджена наказом Міністерства енергетики та вугілььої промисловості України від 18.01.2019 № 622 (далі - Методика № 622).

Розмір плати за доступ замовника на одну опору визначається в межах розмірів, визначених Методикою № 622, з урахуванням податку на додану вартість, якщо власник (володілець) інфраструктури об'єкта електроенергетики є платником цього податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

При цьому будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 розділу І ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість, встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V ПКУ встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування податком на додану вартість та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної
вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Враховуючи викладене, питання щодо оподаткування податком на додану вартість операції з постачання товарів/послуг (в тому числі із надання доступу до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики), регулюються нормами
ПКУ.

Для цілей оподаткування податком на додану вартість операції з надання доступу до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики на мите ій території України є операцією з постачання послуг, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

База оподаткування податком на додану вартість за такою операцією визначається, виходячи із плати за доступ, встановленої у договорі з доступу, укладеного між власником інфраструктури об'єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об'єкта доступу. Оскільки Законом № 1834 визначені граничні розміри плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта електроенергетики, то розмір плати за такий доступ, визначений власником інфраструктури цього об’єкта доступу з урахуванням податку на додану вартість, не повинен перевищувати розмірів, визначених Законом № 1834.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, жому надано таку консультацію.

Комментарии к материалу

Лучшие материалы